Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про відшкодування шкоди у 2023 році

Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про відшкодування шкоди у 2023 році

м. Ямпіль 30 травня 2024 року

На виконання п.п. 2.4. Розділу 2 Плану роботи Ямпільського районного суду вінницької області, суддею Т.В. Гаврилюк проведено узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про відшкодування шкоди у 2023 році.

В ЦК України міститься визначення поняття збитків, яке і покладається в основу дослідження його змісту. Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є

1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При розгляді справ суд виходить з того, що ЦК України закріплено загальний принцип повного відшкодування збитків, що випливає з ч. 3 ст. 22, котрою визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитки, як правило, не є санкцією визначеного розміру, їх відшкодування передбачено на випадок будь-якого господарського правопорушення, якщо інше не передбачено законом. Головне - це те, щоб у результаті правопорушення у потерпілого суб’єкта дійсно виникли збитки. При чому обов’язок їх відшкодування настає не тільки у разі невиконання різних договірних зобов’язань, а й при порушенні (обмеженні) державними органами й іншими учасниками господарських відносин прав власності чи інших майнових прав, що охороняються законом, інших порушень прав та законних інтересів суб’єктів господарювання.

Під відшкодуванням збитків у повному обсязі слід розуміти відшкодування потерпілому всієї вартості усіх видів збитків, передбачених законом та договором. Тобто, повинні відшкодовуватися у повному розмірі як реальні збитки, так і упущена вигода, передбачені в ч. 2 ст. 22 ЦК України

Таким чином, під відшкодуванням збитків не у повному обсязі необхідно розуміти звільнення порушника за законом або договором від обов’язку відшкодовувати кредиторові будь-який із складових елементів збитків, перерахованих у ст. 22 ЦК України, певним їх граничним розміром чи іншим прямим чи опосередкованим способом.

Аналiз статистичних даних

За статистичними даними у 2023 році до Ямпільського районного суду Вінницької області надійшло справ про відшкодування шкоди – 7, з яких 1 справу повернуто; у 5 справах відкрито провадження; у 4 справах заявлено розмір шкоди, який не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З справ, що надійшли:

2 справи про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві, з яких у 2 справах заявлено розмір шкоди, який не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

1 справа про відшкодування шкоди заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, з якої заявлено розмір шкоди, який не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

1 справа про відшкодування шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, де заявлено розмір шкоди, який не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У 5 справах стягнуто 201732 грн. – розмір грошових коштів, які присуджено до стягнення; у 2 справах про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві, стягнуто 370133 грн. – розмір грошових коштів, які присуджено до стягнення;

У 1 справі про відшкодування шкоди заподіяної майну фізичних або юридичних осіб, стягнуто 117130 грн. – розмір грошових коштів, які присуджено до стягнення;

У 1 справі про відшкодування шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, стягнуто 14469 грн. – розмір грошових коштів, які присуджено до стягнення.

За статистичними даними у 2022 році до Ямпільського районного суду Вінницької області надійшло справ про відшкодування шкоди – 6, з яких 2 справи повернуто; у 4 справах відкрито провадження; у 5 справах заявлено розмір шкоди, який не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З справ, що надійшли:

5 справ про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб, з яких 2 справи повернуто; у 3 справах відкрито провадження; у 4 справах заявлено розмір шкоди, який не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

У 7 справах стягнуто 41722 грн. – розмір грошових коштів, які присуджено до стягнення; у 6 справах про відшкодування шкоди завданої майну фізичних або юридичних осіб, стягнуто 30510 грн. – розмір грошових коштів, які присуджено до стягнення;

У 1 справі про відшкодування шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, стягнуто 11262 грн. – розмір грошових коштів, які присуджено до стягнення.

Статтею 3 Конституції України, життя і здоров'я людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. У зв'язку з цим великого значення набуває вирішення питання відшкодування шкоди, завданої цим благам.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до ст. 1169 ЦК України шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується.

Якщо у разі здійснення особою права на самозахист вона завдала шкоди іншій особі, ця шкода має бути відшкодована особою, яка її завдала. Якщо такої шкоди завдано способами самозахисту, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства, вона відшкодовується особою, яка вчинила протиправну дію.

Відповідно до ст. 1171 ЦК України шкода, завдана особі у зв'язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала.

Особа, яка відшкодувала шкоду, має право пред'явити зворотну вимогу до особи, в інтересах якої вона діяла.

Враховуючи обставини, за яких було завдано шкоди у стані крайньої необхідності, суд може покласти обов'язок її відшкодування на особу, в інтересах якої діяла особа, яка завдала шкоди, або зобов'язати кожного з них відшкодувати шкоду в певній частці або звільнити їх від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі.

Відшкодування шкоди завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо (ч. 1 ст. 1195 ЦК України).

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

При визначенні розміру заробітку (доходу), який втратив потерпілий внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, важливу роль відіграє той факт, чи перебуває особа на момент заподіяння їй шкоди у трудових відносинах. Якщо так, то розмір втраченого заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, якщо її немає — загальної працездатності (ч. 1 ст. 1197 ЦК України).
Згідно зі ст. 1198 ЦК України, для обрахування середньомісячного заробітку (доходу) фізичної особи-підприємця та фізичної особи, яка самостійно забезпечує себе роботою (адвокат, особа, що зайнята творчою діяльністю тощо), слід виходити з річного доходу, одержаного в попередньому господарському році, на підставі даних органу державної податкової служби, поділеного на 12 місяців. Якщо ця особа отримувала дохід менш як дванадцять місяців, розмір її втраченого доходу визначається шляхом визначення сукупної суми доходу за відповідну кількість місяців.

До втраченого заробітку (доходу) не включаються одноразові виплати, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога, допомога по вагітності та пологах тощо (ч. 3 ст. 1197 ЦК України).
Ч. 4 ст. 1197 ЦК України передбачає, що якщо заробіток (дохід) потерпілого до його каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я змінився, що поліпшило його матеріальне становище (підвищення заробітної плати за посадою, переведення на вищеоплачувану роботу, прийняття на роботу після закінчення освіти), при визначенні середньомісячного заробітку (доходу) враховується лише заробіток (дохід), який він одержав або мав одержати після відповідної зміни.
Якщо ж потерпілий на момент завдання йому шкоди не працював, його середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється, за його бажанням, або виходячи з його заробітку до звільнення, або виходячи із звичайного розміру заробітної плати працівника його кваліфікації у цій місцевості (ч. 3 ст. 1197 ЦК України).

Розмір втраченого заробітку (доходу) може бути зменшено:

у разі грубої необережності потерпілого (ч. 2 ст. 1193 ЦК України). Якщо ж мав місце умисел потерпілого, завдана школа не відшкодовується;

залежно від матеріального становища потерпілого (ч. 4 ст. 1193 ЦК України);

якщо працездатність потерпілого зросла порівняно з тією, що була в нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди (ст. 1204 ЦК України).

Збільшення обсягу та розміру відшкодування шкоди можливо:

за договором (ч. 4 ст. 1195 ЦК України);

якщо працездатність потерпілого знизилася порівняно з тією, що була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди (ст. 1203 ЦК України);

у разі підвищення вартості життя (ч. 1 ст. 1208 ЦК України);

у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати (ч. 2 ст. 1208 ЦК України).

Ще однією особливістю відшкодування додаткових витрат є те, що при визначенні їх розміру вина потерпілого не враховується (ч. 3 ст. 1193 ЦК України).
Крім відшкодування втраченого заробітку (доходу) та додаткових витрат особа, якій заподіяно каліцтво чи інше ушкодження здоров'я, має право вимагати відшкодування їй моральної шкоди (ст. 1168 ЦК України).

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я малолітньої або неповнолітньої особи

Стаття 1199 ЦК України передбачає, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Якщо на момент ушкодження здоров'я неповнолітня особа мала заробіток, шкода має бути відшкодована їй виходячи з розміру її заробітку, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати. Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної кваліфікації потерпілий має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Якщо потерпілий не має професійної кваліфікації і після досягнення повноліття продовжує залишатися непрацездатним внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, завданого йому до повноліття, він має право вимагати відшкодування шкоди в обсязі не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Особливості відшкодування шкоди завданої смертю

Відповідно до ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується:

дитині — до досягнення нею 18 років, а у разі, якщо дитина є учнем або студентом, — до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років;

чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, — довічно;

особі з інвалідністю, яку потерпілий зобов'язаний був утримувати, — впродовж строку інвалідності;

одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому з членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, — до досягнення останніми 14 років;

іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, — 5 років після його смерті.

Зазначеним особам у продовж вказаного строку відшкодовується шкода у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. Середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого розраховується за аналогічними правилами, які встановлено для відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував (ч. 2 ст. 1200 ЦК України).

Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.

Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

Загальні підстави відповідальності визначають застосування санкцій, пов’язане з осудом поведінки порушника, тоді як відшкодування шкоди можливе і за відсутності поведінки особи, яка завдала шкоду. Відповідальність настає за наявності складу правопорушення, а відшкодування шкоди можливе і у випадку завдання її об’єктивно протиправною дією. Відшкодування шкоди завжди має захист інтересів потерпілого.

Відшкодування шкоди можливе лише за таких умов:

1) завдано шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи;

2) дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними.

Майнова шкода – це зменшення майнової сфери потерпілого внаслідок пошкодження чи знищення його майна або внаслідок порушення його особистих немайнових прав.

За загальним правилом шкода компенсується у повному обсязі. Відшкодовує шкоду особа, яка її завдала. Разом з тим обов’язок відшкодувати завдану шкоду може бути покладено на іншу особу.

Згідно положень ст. 1166 ЦК України вина особи, яка завдала шкоди, припускається. Обов’язок доведення відсутності вини покладається на того, хто завдав шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин, який порушив установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Відшкодування збитків є видом цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна порушення законодавства про охорону навколишнього середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.

При цьому розмір збитків (шкоди) має довести сторона, яка їх зазнала, а відсутність хоча б одного з елементів цивільного правопорушення звільняє заподіювача шкоди від відповідальності.

Як підсумок здійсненого узагальнення, слід вказати, що категорія спорів, пов’язаних відшкодуванням шкоди та збитків, є досить складною та різноманітною за характером позовних вимог. Проведений узагальнений аналіз судової практики розгляду спорів вищенаведеної категорії свідчить про правильне в більшості випадків застосування Ямпільським районним судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права при вирішенні спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди.

За результатами проведеного узагальнення вважаю за необхідне:

Довести дане узагальнення до відома суддів Ямпільського районного суду Вінницької області.

Суддя Тетяна ГАВРИЛЮК